У зв’язку з приєднанням Австрії до Болонського процесу (1999 p., Болонья), який передбачає уніфікацію європейської системи освіти, було введено двоступеневу систему вищої освіти «бакалавр – магістр». Зокрема, згідно з Законом про вищу освіту та організацію університетів (2002 p.), відповідно до Болонського процесу, навчання на бакалавра складає 180 кредитів ECTS. Це відповідає трьом рокам навчання (іноді може бути надано до 240 кредитів ECTS, тобто, чотири академічні роки). Магістратура передбачає 120 ECTS, або два роки навчання. Академічний профіль дає освіту, достатню для вступу до ВНЗ.
На посадах учителів у них працювали дяки, паламарі, правники. Шкільних педагогів тоді https://lauttanjungbenoa.com/page-25/ називали “бакаларами” чи “дидаскалами”. Утримували їх парафія та батьки учнів.
Науково-методологічні та практичні проблеми взаємодії Церкви і держави у сфері освіти
Саме враховуючи це, у пропонованій роботі розглядаються соціально-економічні умови перебудови, історичні аспекти шкільної освіти взагалі та безпосередньо Білої Церкви. На окрему увагу заслуговує виховна методика в колегіумах Товариства Ісуса, як на ті часи, безумовно, новаторська. Головним стимулом навчання виступав принцип змагальності, широко практикований у найрізноманітніших формах. Вже опоненти-сучасники, підкреслюючи вади духу суперництва, писали, що єзуїти вчать дітей під страхом покарання, і тим самим виховують рабів, а не вільних громадян (схожі закиди ще гостріше будуть сформульовані в добу Просвітництва). Серед таких причин, найперше, слід назвати руйнацію історично напрацьованих форм співробітництва між світською та державною освітньо-науковими системами. І хоча така ситуація характерна для усіх перелічених країн, як і для України, ми тут невигідно вирізняємося тим, що розвиток релігійного середовища проходить у нас по найпроблемнішому руслу.
Електронна версія «Великої української енциклопедії»
Натомість у Володимир-Волинському та Ковельському повітах, які перебували під окупацією австрійців, діяльність провадила «Шкільна матір на Волині». Цією структурою керував Тадеуш Кшижановський. Обидві організації постали синхронно та самостійно й працювали в єдиному напрямі – поширення польської освіти та культури. Закладів, які характеризувалися високим рівнем викладання й успішно конкурували з православними та католицькими школами. Тут вивчали не лише християнське віровчення, але й сім вільних наук (граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, музику та астрономію), а також єврейську, грецьку, церковнослов’янську та латинську мови. Однією із форм реалізації поставленого завдання є навчання дітей у недільних релігійних школах України, що дасть можливість сформувати християнську систему цінностей, якою діти будуть керуватися упродовж всього життя. На початку XX століття в Росії почалося відродження недільних шкіл Руської Православної Церкви, основним завданням яких є релігійне виховання і освіту, головним чином дітей.
Стаття: Рокицька О.Д. Культурно-освітня, громадська та церковна діяльність О.П. Крижановського
Робота з батьками була спрямована на створення єдиного колективу вчителів, батьків, учнів. Ушинський у свій час говорив про те, що «вчитель як фахівець живе доти, доки вчиться». Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань та практичних умінь. Майже кожен учитель нашого закладу постійно працює на сайті онлайн – освіти EdEra, освітньому порталі «На Урок», «Всеосвіта», отримуючи при цьому сертифікати, листи–подяки за підготовку переможців всеукраїнських інтернет-олімпіад, конкурсів «Кенгуру», «Левеня», «Соняшник» і ін. І це, мабуть, природно, оскільки втрачені за багато десятиліть форми реальної співпраці Церкви з іншими суспільними утвореннями відроджуються спорадично, без особливого намагання держави та її інститутів швидше поставити Церкву на службу суспільним потребам.