Натомість “Громадянська платформа” Дональда Туска – середина європейського мейнстриму. Тому не виключено, що вони підуть до іншого маргінесу, підтримуючи компроміси з Німеччиною – набагато більші, аніж цього вимагають польські інтереси. Дональд https://pogliad.ua/news/obzor/technews/vpliv-suchasnih-tehnologiy-na-zhittya-lyudini-434130 Туск має дуже добрі відносини в Німеччині, він має дуже добрі відносини в Єврокомісії. Йому буде легше домовитися про розблокування коштів, аніж будь-якому іншому польському політику. І тоді польські політики не дуже розуміли, що з цим зробити.
Термін «семіотика культури» свідчить про культуру як знакову систему, а про культурні явища як тексти, що несуть певну інформацію і мають сенс. Каган вважав, що культура «по суті своїй поліглотна». Кожна мова культури має свої унікальні особливості й не може бути переведена в повній мірі ні на жодну іншу мову. Існує поняття етнокультурного стереотипу як узагальненого уявлення про типові риси, що характеризують який-небудь народ. Це або автостереотипи (те, що думають люди про свій народ), або гетеростереотипи (те, що люди думають про інші народи). Іноді вони збігаються, іноді суперечать одні одним. Широко поширене визначення культури як другої природи (середовище, яке утворене людьми з метою самозбереження).
Національна культура[ред. | ред. код]
Майдановий психоз обернувся для особливо завзятих учасників-статистів глибоким постмайдановим розчаруванням. Якщо в усяких революцій є свої герої й свої жертви, то в “помаранчевої” герої – нинішня неоліберальна, непрофесійна влада, а жертви – всі українські громадяни. На майдані по суті нічого не відбулося, крім ритуалізованої “під революцію” передачі влади від одного маріонеткового клану іншому, що засвідчило перемогу однієї з двох зовнішніх сил. В Україні зроблено підміну адміністративного авторитаризму (“кучмізму”), псевдореволюційним авторитаризмом “помаранчевих”. Авторитаризм сімейно-партійного клану підмінено фінансовою диктатурою олігархату. Авторитаризм непрофесійності, керований майданно-революційною доцільністю, цинічно зневажає закон і авторитет моралі. Психоз аморалізму й далі підступно поширює в суспільстві оглашенна люмпен-інтелігенція.
Петрові Болбочану – 140: “…Ми боремося з большевизмом, а уряд УНР йде назустріч большевизмові…”
У майбутньому, можливо, відбудуться революційні зміни духовної культури у зв’язку з розвитком екологічної свідомості і освоєнням космосу. Духовний тип є осердям культурного саморозвитку людини, основою моральної волі її духу та самоідентифікації, що забезпечує їй незалежне й повноцінне життя в будь-якому соціумі. Цивілізація формується як певна модель соціальної поведінки індивіда і відповідної структури суспільних інститутів. Розквіт цивілізаційної системи пов’язаний з якісною завершеністю в її розвитку, остаточним складанням основних системних інститутів. Це становить основу цивілізаційної кризи — якісної зміни динаміки, рушійних сил, основних форм розвитку. На етапі згасання цивілізація вступає у стадію кризового розвитку, крайнього загострення соціальних, економічних, політичних конфліктів, духовного розлому. Ослаблення внутрішніх інститутів робить суспільство вразливим для зовнішньої агресії.
Також на цю тему
І ось там я побачив фото дівчини – матері трьох дітей, яку ми вмовляли виїхати. Український бізнес насамперед має вирішити проблему забезпечення самого себе. Бо для того, щоб інвестувати в науку, потрібно розуміти, що ти вкладаєш гроші на 5 років наперед (як мінімум!). До того ж сама ідея може бути класною, але потім виявиться, що вона просто нежиттєздатна. І це – нормальна історія, коли з, умовно, 10 досліджень тільки одне виявляється знаковим.
Культура окремої людини не існує у відриві від перерахованих видоутворень культури. При цьому ані ставлення до природи, ані ставлення до праці чи громадських обов’язків – ніщо так не характеризує особисту культуру, як ставлення людини до людини і до самої себе. Оскільки джерело культури – в самій людині, то нехтування людиною і людськими стосунками в суспільстві у підсумку вплине і на стан суспільної культури. Культура людини передбачає єдність і гармонію її тіла і душі (психіки). Стосовно природи можна вести мову про культуру землеробства, садово-паркову культуру, про певні культивовані види рослин, про рекультивацію ландшафту.
Жорстка регламентація поведінки людини у всіх сферах її життя перетворює суспільство в царство застою. Воно втрачає спроможність адаптуватися до мінливих умов. Тому смерть культури неминучо веде до загибелі всього соціуму. Це неодноразово бувало в історії цивілізацій, що лишили після своєї загибелі руїни культури, що ніколи процвітала.
Показало, що переважна більшість видатних мислителів наголошує на тому, що духовність і сутнісні сили людини неможливо безпосередньо вивести лише з практики, тим більше з трудової діяльності людини. Вони стверджують, що сутнісні сили людини формуються в результаті як освоєння усієї культури, так і розвитку різноманітних форм і способів людської діяльності. Культура особистості – ще один суттєвий аспект розуміння культури. Цим поняттям часто позначають рівень вихованості та освіченості людини, рівень оволодіння тією чи іншою сферою знання або діяльності. У даному випадку поняття культури фіксує якості людини, спосіб її поведінки, ставлення до інших людей, до діяльності. Історія дійсності існує лише разом з її осмисленням; більше того, історія тільки тому і існує, що людське буття осмислює себе і безпосередньо осмисленням впливає на себе (і світ). Більш того, історію не достатньо зрозуміти чи пережити у відчутті; вона повинна бути не лише пережитою, але й (схоже до особистого життя) практично “прожитою” і “зробленою” людиною.